Туризм як форма пізнання країни

Важливою проблемою сучасного життя є значний його прагматизм, що спричиняє брак уваги до духовних чинників, ігнорування елементарних патріотичних складових, за допомогою яких формується не лише повага до держави, бажання навчатися і працювати на її розбудову, а й разом з тим виробляється відповідний імунітет до інокультурних викликів. І в цьому плані туризм є значимим сегментом цієї діяльності, оскільки наповнює її видовищністю.

Виходячи із зазначених параметрів колектив кафедри культурології та музеєзнавства РДГУ упродовж багатьох років організовує для студентів туристичні подорожі Україною та країнами далекого зарубіжжя, які разом зі спеціально створеною Програмою духовного впливу, складовою якої є відвідування фестивальних заходів філармонії, обласних та міських установ культури, низки вистав Академічних театрів і беручи безпосередню участь у підготовці та проведенні культурно-дозвільних заходів у музейних закладах, ЗОШ, палацах та будинках культури, організації оглядових екскурсій вулицями Рівного, проведених, зокрема, й іноземними мовами, намагається поступово розширювати й урізноманітнювати культурний простір міста, надаючи йому оригінальних духовних форм. Це є важливою складовою організації навчального процесу, оскільки освітня програма спеціальності 028 «Менеджмент соціокультурної діяльності», як і споріднені з нею програми спеціальностей 027 «Музеєзнавство. Пам’яткознавство» та 034 «Культурологія» в основі своїй акцентують увагу на національній культурній практиці в різноаспектних її виявах.

Тож лише упродовж останніх років вони відвідали Львів, Буковель, Почаїв, Зарваницю, Дубно, Олесько, Підгірці, Берестечко, Острог, Клевань, Пересопницю, Кам’янець-Подільський, Чернівці, Банчени, Бакоту, заповідні місця озер Синевир і Світязь, Шацьк, Хотин, Батурин, Чигирин, Суботів, Холодний Яр, Умань, Канів, Київ, художні галереї «Мистецький Арсенал» (Київ), Музей Волинської ікони та приватний музей Косаків (Луцьк). А загалом у їхньому активі замки, монастирі й пам’ятні місця Прикарпаття, Закарпаття, Поділля, музейні комплекси Вінниччини, Черкащини, Слобожанщини, а також Санкт-Петербург з передмістями: Павловськ, Петергоф, Гатчина, Царське Село (квітень 2014 р.). Адже кожне із названих міст та містечок — це невичерпне джерело надзвичайно цікавої культурологічної інформації та емоційних вражень, що стають предметом обговорення у студентському середовищі.

До цього ряду зарахуємо й численні творчі зустрічі з провідними фахівцями культурно-мистецької сфери та бізнесу регіону, організаторами фестивального життя, які стають важливим мотиваційним стимулом майбутнього професійного вибору молоді.

От і 3 — 4 жовтня з нагоди свята педагогічного працівника група студентів і працівників художньо-педагогічного факультету здійснила таку подорож до Закарпаття за маршрутом Рівне — Пилипець — Рівне з відвідуванням Національного природного заповідника «Синевир», реабілітаційного центру бурих ведмедів, Шипітського водоспаду та безлічі інших цікавих об’єктів, наявних у регіоні.

Перевагою наших екскурсійних поїздок є те, що уже в процесі руху за маршрутом його учасники знайомляться з майбутніми пам’ятками культурно-мистецької спадщини та природи, переглядаючи відповідний відеоматеріал, прослухавши напередодні на заняттях коротку інформацію про епоху, її визначнних постатей, сформувавши таким чином культурну характеристику доби, пам’ятки якої й стануть предметом наступного споглядання. І вже в процесі прибуття на туристичний об’єкт останній сприймається ними значно глибше, об’ємніше, оскільки у свідомості студентів концентрується різноаспектна інформація про пам’ятку, її історико-культурне значення в загальній духовній системі епохи. А якщо сюди додати дегустацію страв локальної української кухні, місцеву говірку та святково-обрядову практику, підняття Державного Прапора, до прикладу, на Говерлі, канатну дорогу, термальні ванни, гірськолижні програми, безліч фотосесій та чимало інших оригінальних сегментів, які завжди плануються організаторами, то враження від такої поїздки будуть неперевершеними і стануть художньо-емоційним обрамленням подальшого навчання.

З іншого боку, відвідуючи сучасні туристичні локації, професійно вмонтовані у загальний місцевий культурний ландшафт (позаяк приватний бізнес завжди ретельно вивчає питання, пов’язані з вкладанням особистих коштів), розбудовані з урахуванням усіх вимог стосовно відпочинку, сервісу, різноманітних культурних програм, креатив яких посилюють лише винахідливість власника та його команди, практична складова яких, як і в івент-агенціях, змінюється досить швидко, — студенти перебувають у реальному культурному просторі, що надає їм майже унікальні можливості для врахування цієї інформації при плануванні подібної діяльності вже у власному бізнесі, для започаткування якого потрібно, як мінімум, ознайомитися з наявним регіональним досвідом. Тому після відвідин згаданих локацій частина молоді починає інакше дивитися на організацію освітнього процесу і простору, потенціал культурних індустрій, заземляючи його виключно на власний професійний інтерес. І вже інакше ставиться до силабусів, «вибіркових» дисциплін та освітньої програми, на якій здобуває освіту.

Тож подібна система організації поза навчальною діяльністю, на нашу думку, лише посилює обопільний інтерес бізнесу до культурної діяльності та останньої до бізнесу, ширше розкриває потенціал дуальної освіти, а молоді — до подальшого навчання і надає цьому процесу відповідної вмотивованості.

Відтак у час послаблення уваги держави до духовних складових зазначені напрямки культурної діяльності співробітників кафедри, заземлені на історико-культурний сегмент, виконують важливу профорієнтаційну функцію позиціонування молоді в культурній парадигмі держави, сприяють її (молоді) швидкій соціалізації, формуванню у неї нових ціннісних орієнтацій та важливих світоглядних установок. І саме це може бути суттєвою складовою припинення (чи хоча б уповільнення) масової міграції, яка сьогодні набуває спотворених масштабів і реально загрожує національній безпеці України.