Підходи до формування комунікативно-прагматичних умінь здобувачів вищої освіти під час вивчення навчальної дисципліни «Українська мова (за професійним спрямуванням)»

Анотація

Запорукою успішної діяльності фахівця у будь-якій галузі є високий рівень сформованості його професійної комунікативної компетентності. Тому навчальна дисципліна «Українська мова (за професійним спілкуванням)» – обов’язковий освітній компонент у підготовці здобувачів вищої освіти нефілологічних спеціальностей, спрямований на формування мовної особистості, яка виявляє здатність грамотно й комунікативно доречно послуговуватись засобами мови з метою обміну інформацією, встановлення і підтримки контакту зі співрозмовником. Запропоновані у науковій літературі моделі цієї дисципліни засвідчують пріоритетність таких підходів до її вивчення, як компетентнісний, функційно-стилістичний, комунікативно-прагматичний, соціокультурний, що уможливлюють використання мови не лише як сукупності правил, а і як засобу комунікації, впливу, самовираження мовця. Мета – обґрунтувати доцільність комунікативно-прагматичної переорієнтації методики викладання української мови для здобувачів вищої освіти нефілологічних спеціальностей ЗВО у контексті антропоцентризму сучасної науки, поліпарадигмального простоту лінгвістики та глобалізаційних тенденцій інформаційного суспільства. Результати. Аналіз практики викладача-філолога та здобутків таких галузей знань, як соціолінгвістика, прагмалінгвістика, комунікативна лінгвістика, еколінгвістика та ін., уможливив укладання системи ситуативно-творчих завдань, які «запускають» мотиваційний ресурс здобувачів вищої освіти, сприяють формуванню їх комунікативно-прагматичних умінь та інформаційної культури. Висновки. Методична вправність викладача-філолога полягає у виборі висхідної траєкторії (від орфографічно-пунктуаційної грамотності до комунікативної оптимальності), орієнтованої на формування в здобувачів вищої освіти нефілологічних спеціальностей комунікативно-прагматичних умінь і навичок, що уможливлюють їх здатність послуговуватись мовою у сфері професійної діяльності раціонально. Володіння державною мовою визначає не лише місце фахівця в соціумі та його ідентифікацію із певним етносом, а й формує непохитні кордони національної безпеки.