УЕНЕРІВЦІ В УПА НА ВОЛИНІ

Давидюк Р.П. (2023) УЕНЕРІВЦІ В УПА НА ВОЛИНІ. Новітня доба, 2023: Вип. 11. с. 81-95. ISSN 2409-434X

Перегляд

Текст Р. Даидюк _УУНЕРІВЦІ.pdf Завантажити (1MB) | Перегляд

Анотація

Проаналізовано обставини приєднання до УПА колишніх учасників Української національно-демократичної революції 1917–1921 рр., вояків Армії УНР, які в міжвоєнний період стали політичними емігрантами й мешкали у Волинському воєводстві. Встановлено, що окремі з них не припиняли боротьби до середини 1920-х років, намагаючись підтримати антибільшовицький рух у підрадянській Україні. Зазначено, що новий шанс для змагань за Українську державу з’явився у період Другої світової війни.
Через залучення матеріалів архівно-кримінальних справ, спогадів, тогочасної періодики, з’ясовано імена та частково відстежено долю окремих діячів революції, згодом вояків УПА. Пояснено причини незначної кількості таких осіб. Зазначено, що це були люди переважно літнього віку, обтяжені старими ранами і хворобами. Доведено, що уенерівська спільнота зазнала значних репресій у період першої радянізації (17 вересня 1939 р. – 22 червня 1941 р.), що призвело до її розпорошення, частина з цих людей зберегла життя, виїхавши на підконтрольну нацистам територію. Наголошено, що діячі УНР залишалися вірними ідеї незалежності України в роки Другої світової війни, двоє з них, Леонід Ступницький і Іван Трейко, були удостоєні звання генерал-хорунжого УПА (посмертно). З’ясовано внесок уенерівських політемігрантів у повстанську боротьбу як засновників розвідки, священників, ініціаторів реорганізації УПА. Привернуто увагу до значного відсотка дітей колишніх петлюрівців у лавах УПА, що зумовлено батьківським вихованням у час формування їхньої особистості.
Доведено, що участь вояків Армії УНР в УПА, де вони ділилися досвідом і військовою майстерністю, засвідчує неперервність і тяглість боротьби українців за національну незалежність.

Необхідні дії (обов’язкова авторизація)

Перегляд елементу