СУЧАСНИЙ ВІРУЮЧИЙ-ПРОТЕСТАНТ ВОЛИНСЬКОГО РЕГІОНУ: «ВІД ДОСВІДУ МАРГІНАЛЬНОСТІ ДО СВІДОМОЇ СОЦІАЛІЗАЦІЇ»

Булига (Панчук) І.І. (2016) СУЧАСНИЙ ВІРУЮЧИЙ-ПРОТЕСТАНТ ВОЛИНСЬКОГО РЕГІОНУ: «ВІД ДОСВІДУ МАРГІНАЛЬНОСТІ ДО СВІДОМОЇ СОЦІАЛІЗАЦІЇ». Virtus, 2016 (№10). pp. 8-13. ISSN 2415-3133, 2410-4388

Text Булига І.І._2016.pdf Download (5MB)

Abstract

Метою даної статті є аналіз окремих соціокультурних впливів на віруючого-протестанта та на протестантську громаду як спільноту віруючих з характерними для неї особливостями внутрішнього устрою, складу та функціонування. Дослідження має регіональний характер, зокрема конкретизується територією Волинського регіону, де протягом останнього десятиліття пізній протестантизм демонструє стійку тенденцію зростання своєї присутності на релігійній мапі. Методологічною основою даної розвідки є соціокультурний підхід в основі якого лежить розуміння суспільства як єдності культури і соціальності, що конструюються та перетворюються діяльністю людини та акумулюється нерозривності тріади особистості, суспільства, культури. Науковий пошук здійснювався на принципах позаконфесійності та світоглядного плюралізму. Наукова новизнароботи полягає у констатації того, що наслідком соціалізації протестантизму Волинського регіону постає образ віруючого як соціально-активного суб’єкта соціуму, який відчуває свою єдність з колективним «ми» та є дієвим членом своєї релігійної общини. Хоча, приймаючи функціональну роль діючої особи, він насамперед, проявляє себе як член релігійної общини, а лише згодом у суспільному житті через певні форми діяльності. З періодом унезалежнення України на тлі загального росту релігійності та превалюючого впливу православ’я у волинському суспільстві сформувалось протестантське співтовариство, яке є економічно самостійними, соціально організованими тапроходить шлях інституційного оформлення. Нині утверджується протестантський образ віруючого як активного члена соціуму.
В умовах компенсації нестачі душевного комфорту соціальної реальності віртуальною, протестантські конфесії Волинського регіону демонструють соціальну інтеграцію, а віруючі екзистенційну єдність. Відтак у громадах пізніх протестантів (хоча які не позбавлені проблем внутрішнього розвитку) іманентне налагодження органічної комунікації, що призводить до відчуття єдності та духовного зв’язку між вірянами. Відтак на макрорівні віруючий відчуває свою єдність з колективним «ми». А Церква та «брати і сестри» виступають своєрідними помічниками у подоланні життєвих труднощів один одному.

Actions (login required)

View Item