СОЦІАЛЬНА РОБОТА З БЕЗПРИТУЛЬНИМИ ДІТЬМИ

Нечипорук Л.І. (2022) СОЦІАЛЬНА РОБОТА З БЕЗПРИТУЛЬНИМИ ДІТЬМИ. W trosce o rozwój i bezpieczeństwo dziecka we współczesnym świecie. Aspekty społeczno-prawne, 2022. с. 375-389.

Текст Нечипорук Л..pdf Завантажити (5MB)

Анотація

Стаття присвячена розгляду особливостей соціальної роботи з безпритульними дітьми в Україні. Актуальність дослідження обумовлена гостротою проблеми організації цілісної системи соціального захисту та підтримки бездоглядних та безпритульних дітей. У статті проаналізовано поняття «дитяча безпритульність» як особливий соціальний феномен, зумовлений становищем дитини, браком постійного місця проживання і контролю з боку батьків або осіб, які виконують їхні обов’язки, визначено ознаки безпритульності та охарактеризовано різні підходи до класифікації категорій безпритульних дітей, закцентовано увагу на основних причинах появи такого соціального явища як «дитяча безпритульність. Визначено, що поява такого соціального явища як дитяча безпритульність зумовлена, в основному, кризою сімейних відносин, збільшенню кількості неблагополучних сімей та сімей, які опинилися в складних життєвих обставинах, збільшенням кількості дітей-соціальних сиріт. Зосереджено увагу на аналізі основних нормативно-правових документів, що забезпечують соціальний захист та підтримку безпритульних дітей та визначено поняття «система соціального захисту і підтримки безпритульних дітей» як сукупність законодавчо визначених економічних, соціальних, юридичних гарантій і прав, соціальних державних та громадських інститутів та установ, що забезпечують їх реалізацію на основі розроблених технологій, форм і методів та створюють умови для підтримки життєзабезпечення і життєдіяльності безпритульних дітей, виокремлено її компоненти: нормативний, інституційний, технологічний, Проаналізовано особливості роботи системи інституцій, що надають соціальну підтримку безпритульним дітям, зокрема, розкрито особливості роботи з безпритульними дітьми державних соціальних служб і закладів: Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, служби у справах дітей, центру соціально-психологічної реабілітації дітей та ін. Автором також охарактеризовано роботу мережі громадських організацій та закладів, які також займаються вирішенням проблем безпритульних дітей: ЮНІСЕФ благодійний фонд Карітас, благодійна організація «Партнерство – кожній дитині», благодійна організація «Надія і житло для дітей», благодійний фонд «СОС Дитяче містечко» та ін. Особлива увага в дослідженні приділяється визначенню змісту та основним технологіям, формам й методам соціальної роботи із безпритульними дітьми в соціальній роботі. Виокремлено етапи роботи з такими дітьми в роботі соціальних працівників: профілактика можливого виходу дітей на вулицю, створення соціальних, психолого-педагогічних умов для повернення дитини з вулиці, сприяння закріпленню дитини за соціальним інститутом (сім’єю, прийомною сім’єю, загальноосвітніми установи інтернатного типу тощо). Детально розглянуто особливості профілактичної роботи з безпритульними дітьми на первинному, вторинному і третинному рівнях профілактики. Розкрито особливості третинної профілактики (реабілітація), яка безпосередньо стосується бездоглядних та безпритульних дітей та їх батьків або осіб, які їх замінюють і реалізується, в основному, у вуличній соціальній роботі та в закладах соціального захисту дітей – притулках для дітей та центрах соціально-психологічної реабілітації дітей, в сім’ях, в які повернулися діти. Зосереджено увагу на аналізі особливостей вуличної соціальної роботи з безпритульними дітьми, окреслено її зміст та етапи.

Необхідні дії (обов’язкова авторизація)

Перегляд елементу