АДАПТИВНІ ВЗАЄМОСТОСУНКИ В СІМ’Ї ЯК ЧИННИК ПСИХОЛОГІЧНОЇ СТІЙКОСТІ СТАРШОКЛАСНИКІВ

Кулакова Л.М. (2026) АДАПТИВНІ ВЗАЄМОСТОСУНКИ В СІМ’Ї ЯК ЧИННИК ПСИХОЛОГІЧНОЇ СТІЙКОСТІ СТАРШОКЛАСНИКІВ. Наукові перспективи, 2026 (№ 4): 70. с. 2032-2044. ISSN 2708-7530

Текст Кулакова Л. Наукові перспективи. Серія «Психологія», 4(70).pdf Завантажити (237kB)

Анотація

У сучасних умовах соціальної нестабільності, швидких суспільних трансформацій та зростання психологічного навантаження на молодь особливої актуальності набуває проблема формування психологічної стійкості старшокласників. Підлітковий та ранній юнацький вік є критичним періодом розвитку особистості, коли відбувається інтенсивне становлення самосвідомості, формування ціннісних орієнтацій, життєвих планів та моделей поведінки. У цей період значний вплив на психічний розвиток індивіда має сім’я як первинне середовище соціалізації. Особливе місце у цьому контексті посідають адаптивні взаємостосунки в сім’ї, які можуть виступати важливим чинником забезпечення психологічної стійкості старшокласників.
Психологічна стійкість визначається як інтегральна характеристика особистості, що відображає здатність індивіда ефективно протистояти стресовим ситуаціям, адаптуватися до змінних умов середовища та зберігати внутрішню рівновагу. Вона включає такі компоненти, як емоційна стабільність, саморегуляція, оптимізм, здатність до подолання труднощів (копінг-стратегії), а також наявність внутрішніх і зовнішніх ресурсів підтримки. Для старшокласників психологічна стійкість є важливою передумовою успішної навчальної діяльності, соціальної адаптації та професійного самовизначення.

Необхідні дії (обов’язкова авторизація)

Перегляд елементу