ПРАВОСЛАВНЕ ДУХОВЕНСТВО ВОЛИНСЬКОЇ ГУБЕРНІЇ У ПОДІЯХ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

Галуха Л.Ю. (2019) ПРАВОСЛАВНЕ ДУХОВЕНСТВО ВОЛИНСЬКОЇ ГУБЕРНІЇ У ПОДІЯХ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ. Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії, 2019 (Вип.31): Кн.1. с. 24-38. ISSN 2519-1942

Перегляд

Текст Галуха Л..pdf Завантажити (3MB) | Перегляд

Анотація

У статті проаналізовано участь духовенства Волинської єпархії Російської православної церкви у подіях Першої світової війни. З’ясовано, що окрім забезпечення духовних потреб православних віруючих, на православне духовенство у цей час царський уряд Російської імперії покладав також обов’язки підносити бойових дух військових, мотивувати їх воювати за царя та Росію. До діючої армії мобілізовували православний клір, окрім добровольчої основи, застосовуючи також примусові форми. Мобілізоване православне духовенство виконувало пастирське служіння переважно не через ідеологічні мотиви, а несучи гуманітарне служіння, часто ризикуючи власним життям. Частина чорносотенного волинського духовенства долучилася до антинімецької пропаганди. На Волині настрої спрямовувалися проти німецьких колоній, населення яких звинувачували у розповсюдженні протестантизму, зв’язках з ворожою Німеччиною. Це призвело у Волинські губернії до виселення німецьких колоністів з півтори сотні колоній. Така політика суперечила з можливостями внутрішньої суспільної консолідації та реаліям бойових дій і прифронтового життя. Нерідкими були випадки коли православні священики поширювали серед бійців анти німецькі прокламації, а командирами полку чи солдатами були особи німецького походження. Православним парафіянам поруйнованих сіл нерідко притулок надавали німецькі колоністи. Священнослужителі та церковнослужителі, що не були мобілізовані до війська, часто активно співпрацювали з комітетами допомоги біженцям, пораненим, військовими лазаретами.

Необхідні дії (обов’язкова авторизація)

Перегляд елементу