МОДЕЛІ ПАМ’ЯТІ У РОМАНІ ЛАРИСИ ДЕНИСЕНКО «ВІДЛУННЯ»

Крупка М.А. (2020) МОДЕЛІ ПАМ’ЯТІ У РОМАНІ ЛАРИСИ ДЕНИСЕНКО «ВІДЛУННЯ». Львівський філологічний часопис, 2020 (№7). с. 56-60.

Текст Крупка М.А..pdf Завантажити (3MB)

Анотація

Стаття присвячена аналізу художніх моделей пам’яті в сучасній українській літературі на прикладі роману «Відлуння» Лариси Денисенко, у якому події Другої світової війни описуються нетипово: крізь призму ХХІ століття з позиції народу, що зазнав поразки. Художня форма твору працює на те, щоб зруйнувати стереотипний образ німця, зобразивши його крізь призму національної травми, завданої подіями, що досі є неусвідомленим колективним досвідом, і тому не належить до площини колишнього, а перебувають у парадигмі сучасності. Дослідження зосереджене на з’ясуванні колективних стратегій рецепції травматичних подій минулого, носіями яких є персонажі твору. Моделі пам’яті виявляються поліфонічними і окреслюються через такі світоглядні позиції героїв: відмежуватися від минулого, оскільки історія може зашкодити наступним поколінням; прийняти історичні факти і відмовитися від соціально сконструйованої моделі загальнонімецької провини за скоєне фашистською партією; трансформуват історію культуру, оскільки лише така пам’ять здатна нести конструктив, натомість реальна історія продукує соціальні конфлікти; пробачити, оскільки всі громадяни були тоді жертвами політичної системи; забути історію та зосередитись на сучасності; з’ясовувати правду про колишні події; виявити воєнних злочинців та покарати їх. Головна героїня демонструє позицію особистої причетності до історії, культивуючи почуття відповідальності за воєнні злочини старшого покоління, тобто Друга світова війна формує провину як поведінкову модель генерації внуків. Цей наратив має на меті перекодувати соціокультурну рецепцію війни із героїчної на травматичну і зняти діахронію ворог/свій, усуспільнивши приватний досвід. Відповідно, відбувається культурне конструювання пам’яті через побудову меморіалу як символічного знаку примирення. Варто зауважити, що художній прийом переосмислення історичного минулого на основі приватного досвіду стає все більш перспективним, оскільки дозволяє відмовитися від героїчного наративу і взяти до уваги усю множинність інтерпретацій.

Необхідні дії (обов’язкова авторизація)

Перегляд елементу