КОМПОЗИЦІЙНЕ УЛАШТУВАННЯ МУЗИЧНО-ЕСТЕТИЧНОГО ПРОСТОРУ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ТРАДИЦІЇ

Харитон І.М. та Івченко Г.А. (2024) КОМПОЗИЦІЙНЕ УЛАШТУВАННЯ МУЗИЧНО-ЕСТЕТИЧНОГО ПРОСТОРУ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ТРАДИЦІЇ. Мистецька освіта та розвиток творчої особистості, 2024 (Вип.2). с. 45-51.

Перегляд

Текст Харитон І.М., Івченко Г.А..pdf Завантажити (3MB) | Перегляд

Анотація

Стаття присвячена проблемі композиційної улаштованості культової музики українського православ'я, як багаторівневого конструкту, що лежить в основі її образно-смислової фабули. В цьому контексті відслідковуються ті чи ті зв`язки просторово-часового континууму такої музики, як соціокультурного явища в свідомості реципієнта, під кутом зору осмислення ним хронотопу цього феномену. У пропонованому ракурсі аналітики, стверджуємо – буття музичного твору (у свідомості суб`єкта сприйняття) зумовлюється поліфонією чотирьох його основних онтологічних рівнів: тимчасовим процесом, звуковим хронотопом, чистою тривалістю та просторовою структурою. Тимчасовий процес, як один з онтологічних рівнів буття музичного твору в свідомості реципієнта забезпечує усвідомлення останнім, з однієї сторони пульсування ритмізованої послідовності тих чи тих інтонаційних утворень, з іншого боку відчуття упорядкованості частин твору в їх формальнозмістовній єдності. На другому ж рівні буття творчої композиції, крізь призму свідомості суб`єкта сприйняття, часовий процес звучання включається в хронотоп – тимчасово-просторову єдність звукової форми. На третьому рівні усвідомлення реципієнтом музичного твору, зникає відчуття просторово-часової вимірності явища, а отже буття останнього зводиться до чистої протяжності феномену в берг- сонівському розумінні, яка кваліфікується послідовністю із вкоріненою логікою на кшталт: усе те, котре відзвучало й було пережите в недалекому минулому, включається в те, що звучить й пережива- ється в теперішньому моменті. Четвертий же рівень буття, вкорінюється в процес усвідомлення суб`єктом сприйняття змістов- ності музичного твору, яка проявляється одномоментним просторовим уявленням тих чи тих худож- ніх картин, що з`являються у свідомості цього таки суб'єкта. Щодо аналізу музичного хронотопу сакральної музики українського православ`я, то цю ознаку осмислюємо під кутом зору просторовості, якій властивий її трансцендентний самовияв, крізь при- зму чіткого увиразнення національного способу функціонування такої музики в рамках її культової обрядовості української православної традиції.

Необхідні дії (обов’язкова авторизація)

Перегляд елементу