МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА: АНАЛІЗ ПРОВІДНИХ ДИХОТОМІЙ У ФІЛОСОФІЇ МИСТЕЦТВА Ф.ШЕЛЛІНГА ТА К.ЛЕВІ-СТРОССА

Гудовсек О.А. (2025) МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА: АНАЛІЗ ПРОВІДНИХ ДИХОТОМІЙ У ФІЛОСОФІЇ МИСТЕЦТВА Ф.ШЕЛЛІНГА ТА К.ЛЕВІ-СТРОССА. Педагогічна наука і освіта ХХІ століття, 2025 (№5). с. 175-185. ISSN 3006-6166

Текст Гудовсек_Педагогічна наука і освіта ХХІ століття,№5.2025.pdf Завантажити (651kB)

Анотація

У статті представлено теоретичні засади філософії мистецтва на прикладі наукових теорій Ф. Шеллінга та К. Леві-Строса, а також сформульовано висновок щодо місця і ролі цих теорій у методологічному та концептуальному осмисленні проблеми професійної підготовки майбутніх учителів образотворчого мистецтва. На підставі аналізу теоретичних положень ідей Ф. Шеллінга та К. Леві-Строса, а також численних наукових праць вітчизняних та зарубіжних філософів, культурологів, педагогів констатовано, що філософські концепції Ф. Шеллінга та К. Леві-Строса можуть стати методологічною основою для поєднання мистецтва педагогіки, у процесі підготовки майбутніх учителів образотворчого мистецтва. Підкреслено наявність численних дихотомій, у філософії мистецтв, серед яких – одиничного й загального, конкретного й абстрактного, суб’єктивного й об’єктивного. Показано, що процес професійної підготовки учителів образотворчого мистецтва відбувається у взаємодії кількох дихотомічних співвідношень: між історичним досвідом професійної підготовки майбутніх учителів образотворчого мистецтва та сучасними вимогами до педагогічної кваліфікації випускників; між філософією та педагогікою мистецтва, філософією мистецтва та естетикою; між суспільним запитом на зміст педагогічної підготовки фахівців загалом та особливостями педагогічної підготовки вчителя образотворчого мистецтва; між класичним та постмодерним складниками педагогічної підготовки майбутніх учителів образотворчого мистецтва. Акцентовано увагу на різноманітності образу зовнішнього світу у представників різних культур, що породжують особливі, унікальні художні образи і витвори мистецтва, зокрема українського (український іконопис і фреска; світський портретний живопис; модерне й постмодерне українське художнє мистецтво; український примітивізм тощо). Визначено українське художнє мислення як поєднання традицій і новаторства, що зумовлює збагачення філософії мистецтва новими підходами до естетико-пізнавальних процесів, багатовимірних завдань мистецької освіти. Зроблено висновок про вплив адаптованих до сучасного українського контексту філософських ідей Ф. Шеллінга та К. Леві-Строса на формування світоглядних і методологічних орієнтирів майбутніх учителів образотворчого мистецтва.

Необхідні дії (обов’язкова авторизація)

Перегляд елементу