НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПРОМИСЛОВОГО ВИРОБНИЦТВА У ВОЛИНСЬКІЙ ГУБЕРНІЇ

Мартинчук С. (2019) НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПРОМИСЛОВОГО ВИРОБНИЦТВА У ВОЛИНСЬКІЙ ГУБЕРНІЇ. Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії, 2019 (Вип.31): Кн.2. с. 3-13. ISSN 2519-1942

Перегляд

Текст Мартинчук С..pdf Завантажити (3MB) | Перегляд

Анотація

З’ясовано, що правову базу цехового виробництва складали Ремісниче положення 1785 р. і Статут цехів 1799 р., доповнені кількома нормативними актами в середині ХІХ ст. Встановлювався поділ ремісників на учнів, підмайстрів і майстрів; закон вимагав від майстра, щоб він мав свідоцтво на це звання. Для об’єднання діяльності всіх цехів міста існувала загальна реміснича управа, а для управління справами цехів створювалась цехова управа і цехові збори. Функціонування цих установ мало станово-фіскальний характер. Із початком промислового перевороту в Російській імперії у 30-х рр. ХІХ ст., який поширився на українські землі, виникла потреба у створенні фабрично-заводського законодавства. На підставі низки нормативно-правових актів визначалися умови створення промислових підприємств: мануфактур, фабрик, заводів; взаємовідносини між робітниками і підприємцями; функціонування всього виробничого циклу підприємств; припинення діяльності промислових закладів; регламентувалася фіскальна та торгівельна діяльність. Нормативно-правове регулювання спочатку знаходилось у руслі загального адміністративного управління, з якого в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. виділилось фабрично-заводське право. З одного боку, правові норми фабрично-заводського законодавства були спрямовані на отримання державних прибутків із цієї галузі, а з другого, вони змінювалися відповідно до умов політичного і економічного життя держави.

Необхідні дії (обов’язкова авторизація)

Перегляд елементу