ОСОБИСТІСТЬ ВІРУЮЧОГО-ПРОТЕСТАНТА ВОЛИНСЬКОГО РЕГІОНУ: "ВІД ДОСВІДУ МАРГІНАЛЬНОСТІ ДО СВІДОМОЇ СОЦІАЛІЗАЦІЇ"

Булига (Панчук) І.І. (2018) ОСОБИСТІСТЬ ВІРУЮЧОГО-ПРОТЕСТАНТА ВОЛИНСЬКОГО РЕГІОНУ: "ВІД ДОСВІДУ МАРГІНАЛЬНОСТІ ДО СВІДОМОЇ СОЦІАЛІЗАЦІЇ". Інноватика у вихованні, 2018 (Вип.8). с. 49-62.

Перегляд

Текст Панчук І.І..pdf Завантажити (7MB) | Перегляд

Анотація

У статті проаналізовано окремі соціокультурні впливи на віруючого-протестанта та на протестантську громаду як спільноту віруючих з характерними для неї особливостями внутрішнього устрою, складу та функціонування. Дослідження має регіональний характер, зокрема конкретизується територією Волинського регіону, де упродовж останнього десятиліття пізній протестантизм демонструє стійку тенденцію зростання своєї присутності на релігійній мапі. На основі соціокультурного підходу, в основі якого лежить розуміння суспільства як єдності культури і соціальності, що конструюються та перетворюються діяльністю людини та акумулюється нерозривності тріади особистості, суспільства, культури та принципах позаконфесійності й світоглядного плюралізму здійснено дослідження образу віруючого як соціально-активного суб’єкта соціуму, який відчуває свою єдність з колективним «ми» та є дієвим членом своєї релігійної общини. З’ясовано, що з періодом унезалежнення України на тлі загального росту релігійності та превалюючого впливу православ’я у волинському суспільстві сформувалось протестантське співтовариство, яке є економічно самостійними, соціально організованими та проходить шлях інституційного оформлення. Нині утверджується протестантський образ віруючого як активного члена соціуму. В умовах компенсації нестачі душевного комфорту соціальної реальності віртуальною, протестантські конфесії Волинського регіону демонструють соціальну інтеграцію, а віруючі екзистенційну єдність. Відтак, у громадах пізніх протестантів (хоча які не позбавлені проблем внутрішнього розвитку) іманентне налагодження органічної комунікації, що призводить до відчуття єдності та духовного зв’язку між вірянами. Тому на макрорівні віруючий відчуває свою єдність з колективним «ми». А Церква та «брати і сестри» виступають своєрідними помічниками у подоланні життєвих труднощів один одному.

Необхідні дії (обов’язкова авторизація)

Перегляд елементу