ПЕДАГОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО ФОРМУВАННЯ ОСВІТНЬОГО ПРОСТОРУ: ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ

Павелків Р.В. та Петренко І.Ф. (2021) ПЕДАГОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО ФОРМУВАННЯ ОСВІТНЬОГО ПРОСТОРУ: ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ. Інноватика у вихованні, 2021 (Вип.13): Т.1. с. 39-49. ISSN 2411-4553

Перегляд

Текст Павелків Р., Петренко І..pdf Завантажити (5MB) | Перегляд

Анотація

У статті здійснено теоретичний аналіз педагогічних підходів до формування освітнього простору. Освітній простір – це складна система, що розвивається, динамічна єдність суб’єктів освітнього процесу та їх відносин. Освітній простір містить у собі: просторово-семантичний компонент (архітектурно-естетичну організацію життєвого простору учнів (архітектура шкільних будинків, організація класної кімнати, дизайн інтер’єру тощо); символічний простір школи (символи, настінна інформація тощо); змістовно-методичний компонент (концепції навчання, виховання, навчальні програми, плани, підручники тощо); форми й методи організації освіти; комунікаційно-організаційний компонент. З’ясовано, що у зв’язку зі зміною змісту освіти змінюється підхід до формування освітнього простору й форма його організації. У педагогіці підхід є системотворчою категорією, що визначає процесуальну закономірність компонентів освітньої системи, а також способом розгляду педагогічної діяльності. Як особлива наукова категорія підхід уважається основою формування не тільки будь-якої педагогічної теорії, але й практики: саме підхід лежить в основі формування принципів і методів навчання, виховання, освіти. На практиці від правильного розуміння сутності підходу залежить точне визначення його місця й ролі серед інших феноменів педагогічної діяльності, таких, як мета, принцип, форма, метод, прийом. Схарактеризовано основні педагогічні підходи до визначення сутності освітнього простору, як-то: культурно-гуманістичний (Н.Щиголєва), системно-цілісний (Г. Сєріков), ментально-емоційний (Р.Еверман, Ю.Копиленко й ін.), особистісно-розвивальний (J.Sechrest, J.L.Parker), соціально-географічний (В.Кінєльов, О.Сошнєва), дистанційний (A.W.Bates, T.Evans, J.E.Lee й ін.), локально-постерний (Л.Санкін, M.Cesaronі, E.Kopachkov), просторовий (Р.Пономарьов), коадаптаційний підхід (Л.Іванова).
Доведено, що відмінностями між зазначеними підходами є: визначення сутності, основного ядра освітнього простору; розуміння місця освітнього середовища і його ролі, ієрархії структурних компонентів, механізмів формування освітнього простору, ролі педагога (від активного учасника до посередника).

Необхідні дії (обов’язкова авторизація)

Перегляд елементу