ТЕОРЕТИКО-ФУНКЦІОНАЛЬНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ СЦЕНІЧНО-ВИКОНАВСЬКОГО ДОСВІДУ СТУДЕНТІВ ФАКУЛЬТЕТІВ МИСТЕЦТВ У СИСТЕМІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ЗВО

Потапчук Т.В. та Фарина Н.П. та Рокіщук І.І. (2026) ТЕОРЕТИКО-ФУНКЦІОНАЛЬНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ СЦЕНІЧНО-ВИКОНАВСЬКОГО ДОСВІДУ СТУДЕНТІВ ФАКУЛЬТЕТІВ МИСТЕЦТВ У СИСТЕМІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ЗВО. Вісник науки та освіти, 2026 (№1): 43. с. 2551-2564. ISSN 2786-6165

Текст vno/article/view/36689 Завантажити (16kB)

Анотація

У статті представлено результати комплексного наукового дослідження, присвяченого обґрунтуванню теоретико-функціональних засад формування сценічно-виконавського досвіду студентів факультетів мистецтв у процесі їхньої фахової підготовки в закладах вищої освіти. Актуальність роботи зумовлена об’єктивною потребою сучасної мистецької освіти у підготовці висококваліфікованих фахівців, здатних до миттєвої адаптації в умовах професійної діяльності, де вокально-виконавська майстерність учителя постає ключовим інструментом педагогічного впливу.
У межах дослідження здійснено ґрунтовний ретроспективний аналіз генезису поняття «досвід» у широкому міждисциплінарному дискурсі. Особливу увагу приділено вагомості української філософської думки — від раціоналістичних традицій мислителів Києво-Могилянської академії (Л. Барановича, Г. Кониського, Ф. Прокоповича) до сучасних рефлексивно-метатеоретичних підходів. Проаналізовано трансформацію категорії досвіду в контексті філософських течій прагматизму та радикального емпіризму, що дозволило інтерпретувати виконавську діяльність як простір реалізації творчої свободи та суб’єктності студента. Уточнено зміст поняття «сценічно-виконавський досвід» як складного інтегративного особистісно-фахового утворення, що синтезує систему вокальних знань, виконавських умінь, навичок психофізичної саморегуляції та художньої комунікації.
Наукова новизна роботи полягає в здійсненні системного функціонального аналізу означеного феномену, у межах якого виокремлено та детально схарактеризовано такі функції: когнітивно-праксеологічну (накопичення технологічної бази та виконавських прийомів), психорегулятивну (управління станами сценічного хвилювання та формування виконавської надійності), комунікативно-діалогічну (встановлення емоційного резонансу з аудиторією та трансляція художніх смислів) та рефлексивно-прогностичну (аналіз причинно-наслідкових зв’язків виконавських результатів та проектування індивідуального маршруту професійного зростання).
Доведено, що процес накопичення досвіду в освітньому просторі ЗВО має циклічний характер і реалізується не лише через безпосередню публічну діяльність (концерти, іспити, конкурси), а й опосередковано - шляхом професійної перцепції та експертного оцінювання творчих здобутків колег.
Обґрунтовано, що залучення студентів до активних форм мистецько-просвітницької роботи є каталізатором переходу від базової фахової освіченості до високого рівня художньої ментальності. Сформульовано висновки щодо необхідності впровадження системного рефлексивного аналізу як обов'язкового компонента вокальної підготовки, що сприяє ефективному корегуванню виконавських помилок та стабілізації сценічної поведінки майбутнього фахівця.

Необхідні дії (обов’язкова авторизація)

Перегляд елементу